Неділя, 16.12.2018, 09:46
Вітаю Вас Гість | RSS

Мій сайт

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 2
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія села Бармашово

З історії с. Бармашове Жовтневого району Миколаївської області

2012 року виповнилось 200 років з часу заснування с. Бармашове Жовтневого району. У Державному архіві Миколаївської області зберігаються документи з історії цього населеного пункту.

 

1917 р. у с.Засілля Засільської волості Херсонського повіту Херсонської губернії проживало 2527 чоловіків і 2589 жінок (разом – 5116), нараховувалось 843 господарства, з них приписних – 787, господарств без робітників узагалі – 89, господарств без наявних робітників – 318, господарств з промислами – 28, господарств без худоби – 148, господарств без робочої худоби – 345, господарств без корів – 249, безземельних господарств – 78, господарств без власного реманенту – 308. В господарствах тримали 1971 коня (з них робочих – 1565), 175 голів великої рогатої худоби, 1087 свиней. Землі було: подвірно-спадкової – 22 господарства, 271 дес.; громадської закріпленої – 626 господарств, 7717 ¾  дес.; громадської подушної – 56 господарств, 678 ¾ дес.; купчої – 90 господарств, 1698,5 дес. землі. Садили жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, кукурудзу, картоплю, коноплю, соняшник, кормовий буряк, баштан. (Миколаївський міський статистичний комітет, ф.239, оп. 3, спр. 34, арк. 3)

 

У документах виконкому Бармашівської волосної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів є наступні відомості:

- згідно з протоколом № 1 Засільської волосної ради селянських депутатів від 23 лютого 1918 р. до президії волосної ради від с. Засілля увійшли Карюхін Тимофій Євстафович, Агняніков Лука Юхимович, Хмара Лука Федорович, Авчинніков Матвій, Сніткін Максим Федорович, Шульгін Влас Іванович і Качалов Калістрат Омелянович (Ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 1);

- на засіданні Засільської волосної ради селянських депутатів 16 березня 1918 р. було вирішено віддати кімнату волосного правління під бібліотеку-читальню; наступного дня слухали питання про утворення 1-ї Засільської робочої артілі, вирішили надати у повне розпорядження артілі 34 коня, 4 корови, свиней, кузню, сільгоспреманент (Ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 5-6, 18-б);

- згідно з протоколом № 7 Засільських волосних зборів Рад від 25 травня 1919 р.  був обраний виконком, до складу котрого від с. Засілля увійшли: голова і завідувач військовим відділом Шуткін Арсентій Єремейович, скарбник і завідувач культурно-просвітницького товариства Петров Роман Фролович, завідувач мертвим інвентарем (так у документі) – Мохленко Опанас Іванович (ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 26зв.);

- 26 лютого 1920 р. до складу волвиконкому обрані від с. Засілля Качалов Калістрат (голова), Веселкін Антон (товариш голови) і Блінцов Леонтій (завідувач фінансовим відділом) (ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 55);

- 1920 р. для боротьби з дезертирами с. Засілля було розділене на райони по 10 хат і призначені 86 десятихатників – осіб, відповідальних за дотримання наказу № 2 Української Центральної Комісії з боротьби з дезертирством від   23 серпня 1920 р., що зобов’язував десятихатників обходити 1-2 рази на тиждень свої ділянки з метою виявлення дезертирів (ф.Р-212, оп. 3, спр. 4);

- 1920 р. в с. Засілля діяли 6 приватних млинів (ф.Р-212, оп. 3, спр. 19, арк.4-9);

- 1920 р. у  2-класному народному училищі с. Засілля працювали вчителі Онищенко Тетяна Стефанівна, Храпко Дмитро Павлович, Черненко Петро Капітонович, Черненко Марія Макарівна, Ларкіна Євдокія Василівна, Ларкін Іван Васильович, Прітикіна Наталя Митрофанівна та Цициліна Неоніла Михайлівна (ф.Р-212, оп. 3, спр. 16, арк. 8);

- у квітні 1921 р. головою Засільського волвиконкому був Грищенко Купріян Єпіфанович, секретарем – Міцевич Степан Онуфрієвич (ф.Р-212,  оп. 3, спр. 18, арк. 24-25);

- станом на 1 жовтня 1921 р. у Засільській дитячій колонії (притулку) виховувалась 41 дитина віком від 5 до 14 років, ще 4 детей харчувались у їдальні притулку. Вихователями були Петракова Фросина Автономівна, Баранівська Ганна Миколаївна, а також п’ятеро працівників обслуговуючого персоналу (ф.Р-212, оп. 3, спр. 21, арк. 18);

- у січні 1922 р. головою Бармашівського волвиконкому був Рощин Іван, членами волвиконкому – Качалов Міхей, Рулік Степан, головою КНС – Журов Ісідор, секретарем – Рибаченко Трифон, лікар народної лікарні  - Ларкіна Марія, фельдшер – Бойко Г. (ім’я не розшифровано), аптекар – Вайнер (ф.Р-212, оп. 3, спр. 23, арк. 225зв.).

Згідно з протоколом № 66 засідання великої президії Миколаївського губвиконкому від 11 липня 1922 р. вирішено перейменувати Засільську волость у Бармашівську, запропонувавши Херсонському повітвиконкому провести цю постанову у життя терміново (Миколаївський окружний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ф.Р-161, оп. 1. спр. 163, арк. 74зв.).

Постановою ВУЦВК від 21 жовтня 1922 р. “Про адміністративно-тери-торіальний поділ УРСР” Одеська та Миколаївська губернія були об’єднані в одну – Одеську губернію. Бармашівська волость увійшла до складу Херсонського повіту (Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины”, 1922, № 44, ст. 655).

У березні 1923 р. було проведено реформування адміністративно-територіального поділу УРСР. На заміну старої системи «губернія-повіт-волость» введено нову «губернія-округа-район». Бармашівська сільрада увійшла до складу Снігурівського району Херсонської округи (Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины, 1923, № 18-19, ст. 310).

1 січня 1923 р. Бармашівський волвиконком об’єднував сільради сіл Костянтинівка,  Кисилівка, Максимівка, Вавилове, Бурханівка, Григоро-Маріївка, Новолександрівка, Єленівка, Миколаївка, Шмідтово-Богородицьке, Павлівка. У штаті волвиконкому було 7 членів,з них 5 селян і 2 робітника, 6 комуністів та 1 позапартійний (ф.Р-212, оп. 3, спр. 20, арк. 41).

1922 р. у складі Бармашівського сільКНС були 70 чоловіків та 29 жінок, загальна кількість родин членів КНС – 421, з них працездатних (віком від 18 років) – 226, господарств – 48, не мали господарств (батраки) – 51, кількість землі в усіх господарствах – 947 десятин. Письменних членів КНС – 312, неписьменних – 208, членів КП(б)У – 3. Колгоспів на той час в селі не було (Бармашівська сільська Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ф.Р-1231, оп. 1, спр. 8, арк. 64).

1923 р. у с. Бармашове діяли сільгоспартілі: “Обкрестр” (так у документі) – 9 членів, 67 їдоків, з них 26 працездатних, 151 ¾ дес. землі,             26 будівель, 9 плугів, 9 сіялок, 8 віялок, 9 катків, 17 голів робочої худови, 40 – дрібної худоби, члени ради артілі – Фролов Є.Д., Жигалкін Т.Я., Фролов Я.Г.; “Червоний прапор” – 6 членів, 30 їдоків, з них 15 працездатних, 67 ¼ дес. землі, 9 будівель, 1 плуг, сіялка, віялка, 2 голови робочої худоби, члени ради артілі – Смолич Д.І., Ширяєв П.І., Косенко П.Є.; “Червоні селяни” – 7 членів, 47 їдоків, з них 19 працездатних, 104 ¾ дес. землі, 16 будівель, 3 плуги, віялка, 4 катка, 3 голови робочої худоби, члени артілі – Павлов М.С., Шуткін К.І., Мохленко П.Є. (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 94, арк. 1-2).

Артілі “Червоні селяни” (лютого 1923 р. – 7 членів, 47 їдоків) та “Червоний прапор” (6 членів, 30 їдоків) були створені 20 лютого 1923 р. (Миколаївський окружний земельний відділ, ф.Р-102, оп. 1, спр. 59, арк. 1-37; спр. 60, арк. 1)

Відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УРСР від 29 вересня 1926 р. Бармашівська сільрада увійшла до складу Миколаївського району Миколаївської округи (ЗУ УРСР, 1926, № 60, ст. 396).

У жовтні 1924 р. головою сільради був Токарев Іван Іванович, головою сільКНС- Рибаченко Конон Гнатович (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 21, арк. 1зв.).

На загальних зборах членів Бармашівського сільКНС 17 травня 1924 р. було вирішено створити ТСОЗ на 3102 домовласника, які мали 1150 їдоків, і клопотати перед Бармашівським волвиконкомом та Снігурівським райКНС про надання 4 тракторів (Бармашівський сільський комітет незаможних селян, Ф.Р-1266, оп. 1,спр. 1, арк. 12).

Згідно з актом від 13 лютого 1924 р. “локомобіль у 10 сил заводу Австро-Угорського Королівства”, який  належав Спілці військово-поранених воїнів споживчого товариства с. Бармашове і був куплений у 1919 р. у громадян села братів Петра та Михайла Воронкових, перейшов у власність Бармашівського єдиного споживацького товариства (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 34, арк. 18).

Бармашівський сільКНС у листопаді 1924 р.  мав у своєму складі 252 домовласника, з них чоловіків – 171, жінок – 81, письменних – 224, неписьменних – 28, за національною ознакою – більшість білоруси,  один єврей та два українці. Безлошадних – 223, тих, що мали одного коня – 16, 2 коней – 3. Засіяної землі – 262 десятини. Членами сільгоспкооперації незаможників були  103  селянина, членами споживчої кооперації – 73, інші не вступали через відсутність грошей на вступні та членські внески. У школі лікнепу вчилися 25 членів КНС (усі жінки), але відвідуваність була низькою через відсутність взуття та теплого одягу (ф.Р-1266, оп. 1, спр. 1, арк. 25).

Згідно з «Описом церковного майна Свято-Миколаївської церкви с. Бармашове», укладеним 16 грудня 1923 р., церкві належали: кам’яні будівлі храму та церковної сторожки, криті залізом, збудовані в 1873 р. (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 91, арк. 113).

У квітні 1924 р. громада віруючих при Свято-Миколаївській церкві              с. Бармашове складалась із 525 дорослих жителей, з них жінок – 317, чоловіків – 208 (Миколаївський окружний адміністративний відділ, Ф.Р-118, оп. 1, спр. 200, арк. 6-7).

Постановою Одеської губернської міжвідомчої комісії з реєстрації статутів приватних товариств та спілок при відділі управління Одеського губвиконкому від 12 травня 1925 р. № 234 було зареєстровано статут Бармашівської православної релігійної громади при Миколаївській церкві. У «Списку духівництва та виборних відповідальних осіб, керуючих справами церкви с. Бармашове  Снігурівського району» значаться: Ліньов Костянтин Андрійович, 38 років, священик, Бєлкін Євфімій Макарович, 35 років, псаломник, Шавокін Феодосій Силантійович, 55 років, скарбник, Капелюш Лаврентій Михайлович, 52 років,  та Яшніков Григорій Йосипович, 62 років - уповноважені (Ф.Р-118, оп. 1, спр. 200, арк. 16, 160).

1925 р. в селі мешкало 5228 жителей, з них білорусів – 5211, росіян – 8, українців – 9. Членів КНС – 382, з них 280 чоловіків та 102 жінки (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 40, арк. 4-5)

У березні 1925 р. трудові школи с. Бармашове були відносно задовільно забезпечені підручниками, працювала дитяча бібліотека (в ній було мало екземплярів книг), дитячі журнали не передплачували через відсутність коштів. Педагогічної літератури школа не мала і вчителі передплачували таку за свій рахунок. У 1924-1925 навчальному році вчителями шкіл №№ 1-2 с. Бармашове були Копенко Іван Абрамович, Журова Марія Тимофіївна, Єльфімова Марія Євдокимівна, Волошина Катерина Іванівна, Рибкіна Феодосія Трохимівна та Прітикіна Наталія Митрофанівна – працювали акуратно та добросовісно, приймали активну участь у громадських роботах (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 38, арк. 25).

1925 р. в селі мешкало 2763 дорослих жителя, з них чоловіків – 1232, жінок – 1531; дітей до 17 років – 2139 (хлопців – 997, дівчат – 1142). Дітей від 7 до 17 років – 1103 (хлопців – 501, дівчат - 602), з них письменних – 556 (хлопців – 246, дівчат- 310), неписьменних – 547 (хлопців – 255, дівчат – 292). Серед дорослого населення письменних – 2016, неписьменних – 747, членів КНС – 110, членів профспілки – 33, допризовників - 272 (з них письменних – 264, неписьменних – 8). Разом письменними в селі були 2572 жителі (з них чловіків – 1269, жінок – 1303), неписьменними – 1294 (чоловіків – 464, жінок – 830) (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 38, арк. 43)

Згідно з “Актом обстеження жебрацтва с. Бармашове”, укладеним 9 травня 1925 р. головою сільради, у селі залишились без коштів до існування 415 жителей, не мали запаса продовольства – 793, виїхали до інших губерній – 74, злидні загрожували 246 мешканцям (Ф.Р-1231, оп. 2, спр. 34, арк. 51).

На засіданні земсекції при Бармашівській сільраді (протокол № 10 від 4 березня 1925 р. було вирішено просити райвиконком відкрити в селі ветеринарний пункт через збільшення кількості випадків захворювань сибіркою (Ф.Р-1231, оп. 2, спр. 33, арк. 6).

На 4 квітня 1926 р. головою сільради був Штанухін Яків Федосович, заступником голови – Нікора Михайло Григорович, головою комітету взаємодопомоги (КВП) - Журов Олександр Євстафович (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 27).

Згідно доповіді Бармашівської сільради, укладеної 25 травня 1926 р. економічний стан села був незадовільним через недород минулих років. Кількість господарств: заможних – 37, середняцьких – 139, бідняків – 962, лошадних – 446, безлошадних – 692, таких що мали корову – 873, не мали корови – 265. Засіяно 4357 дес. озимини, 265 дес. ярових. Землекористування перебувало в хаотичному стані через не проведений правильно землеустрій, тому було багато невиявленої землі. При сільраді діяли земемельна секція (11 чол.), фінансова секція (12 чол.), культпросвітсекція, адміністративно-господарсько-санітарна та кооперативна секції. Кількість членів сільради – 53, з них 9 жінок; президія сільради складалась із 3 членів, пленум – з 50. Сільрада мала 30 дес. землі, 2 школи мали 12 дес., народна лікарня – 6 дес., КНС – 15 дес., сільгосптовариство – 25 дес. На ремонт шкіл і сільради  було відпущено 600 крб., ветпункту – 150 крб. Головою сільради був Штанухін Яків Федосійович (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 51, арк. 14-15, 17-17зв., 20зв.; спр. 75, арк. 4зв.).

На засіданні президії Миколаївського райвиконкому Миколаївської округи від 21 квітня 1927 р. (протокол № 26/8) вирішено доручити райкультгуманітарному відділкові опрацювати питання щодо заснування у с. Бармашове агрошколи. Рішенням президії Миколаївського райвиконкому Миколаївського округи від 24 вересня 1927 р. (протокол  № 47/29) вирішено відкрити в селі школу селянської молоді (ф.Р-161, оп. 1, спр. 459, арк. 91, 190).

У листі Миколаївського окрфінвідділу держфондової комісії зазначено, що 2 дзвони вагою 56 пудів 28 фунтів призначені для відлиття пам’ятника Бармашовій згідно з постановою сільського сходу (1927 р.) (ф.Р-161, оп. 1, спр. 323, арк. 316-319).

У лютому 1927 р. Бармашівська народна лікарня Миколаївської округи була розміщена у спеціальній будівлі, поділеній на 2 частини: у більшій знаходились лікарня та амбулаторія, у меншій – інфекційне відділення. Амбулаторія мала кімнату очікування, кабінет лікаря, маніпуляційну та аптеку, лікарня – операційну та 3 палати: чоловічу, жіночу та для родильниць. 1926 року до лікарні звернулись 12437 хворих, прийом у середньому на день –  43-45 хворих. На 1 січня 1927 р. на стаціонарному лікуванні перебувало 294 хворих. Бармашівська лікарня обслуговувала 11 великих населених пункти: Ново-Олександрівку, Григоро-Маріївку, Киселівку, Костянтинівку, Ново-Миколаївку, Павлівку, Оленівку, Остапівку, Максимівку, Вавилове, Шмідтове-Богородицьке, 7 нових переселенських ділянок, хутори Калинівський, Воровський, Ново-Дмитрівку, Ново-Петрівку та Буркаловку, загальною кількістю населення близько 35000 жителей. У самому                             с. Бармашове проживало близько 6000 мешканців. Лікар оглядав також учнів шкіл (ф.Р-161, оп. 1, спр. 923, арк. 1-2).

1927 р. у селі існували 3 школи лікнепу, одна з них  не працювала через недостатню кількість учнів. 1928 р. у с. Бармашове діяли школа селянської молоді (2 групи, 64 учня, з них 56 – діти бідняків, 8 – середняків), 2 трудшколи (у школі № 1 – 7 основних груп, 9 вчителів, 305 учнів; у школі № 2 – 3 основні групи, 3 вчителя, 159 учнів) (Ф.Р-161, оп. 1, спр. 798, арк. 2; спр. 802, арк. 20, 73).

На засіданні активу с. Бармашове 19 серпня 1928 р. було вирішено ввести в школі села викладання  білоруської мови як предмету, створити гурток і виписати відповідну літературу (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 31, арк. 49).

У “Списку шкіл ліквідації неписьменності “Г.Н.” («Геть неписьменність») по Миколаївському району на 1927-1928 навчальний рік” значиться  Бармашівська школа, яка почала працювати 10 жовтня 1927 р., вчитель – Єльфімова М.Є., 35 учнів. У січні 1928 р. у школі навчались  26 учнів, з них хлопців – 16, дівчат – 10, 12-річних – 17, 13-річних – 9. Закінчили школу 1928 року 22 учні, з них 14 хлопців і 8 дівчат (Виконком Миколаївської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ф.Р-162, оп. 1, спр. 2338, арк. 1, 24, 58).

Згідно з протоколом № 27 засідання президії Бармашівської сільради від 4 жовтня 1928 р. вирішено організувати кухню-їдальню для годування дітей бідняків. Також розглядалося питання про необхідність відкриття ще однієї школи (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 74, арк. 29-32).

У звіті Бармашівського сільбуду Миколаївського району за 1 квартал 1927 р. є такі відомості: завідувач сільбудом – Рибаченко Трифон Гнатович, кількість членів – 96 (чоловіків – 59, жінок – 37), з них членів КНС – 39, середняків – 14, інших – 43. У раді сільбуду – 7 членів. Діяли гуртки: драматичний (60 чол., очолював Мовчан Яков, у звітному періоді були продемонстровані 7 вистав), кооперативний (17 чол., Слісаренко Іван), профгурток (41 чол., Рощін Ар.), політгурток (30 чол., Логвін і Рибаченко). Діяла хата-читальня, де за звітний період було проведено 11 читок, 12 лекцій, 5 бесід, 3 масових вечори, на яких були присутні щоденно близько 80 чоловік.  Працювали стол довідок, бібліотека (книжковий фонд – 784 книги). Сільбуд і КСМ видавали стінгазети (ф.Р-162, оп. 1, спр. 2323, арк. 42).

У квітні-червні 1928 р. в с. Бармашове створені колективні господарства: артіль ім. Андре Марті, ТСОЗи “Жовтень”, “Селянська праця”, “Батрак”, “Червоний пролетарій”, “Червоний степ”, “Червоний травень”. 27 березня 1928 року в Миколаївському райвиконкомі зареєстровані статути машино-тракторних товариств ім. Петровського (20 членів), “Хлібороб” (105 членів), ім. Ворошилова (16 членів). Усі машино-тракторні товариства вступили до округової колгоспсекції для отримання тракторів (Миколаївська окружна спілки сільськогосподарських колективів, ф.Р-418, оп. 1, спр. 124, арк. 1, 6; спр. 85, арк. 2; спр. 153, арк. 4).

У травні 1928 р. в с. Бармашове діяли: школа селянської молоді, трудшкола № 1 – п’ятирічна, трудшкола № 2 – трирічна (ф.Р-1231, оп. 2,     спр. 75, арк. 5).

Згідно з протоколом № 57 засідання президії Миколаївського окрвиконкому від 4 липня 1928 р. вирішено будувати у с. Бармашове механічний маслобійний завод. Згідно з доповідною запискою Миколаївської кооперативної спілки “Молочарспілка”, укладеною 28 травня 1928 р., “діяльність заводу буде розповсюджуватись на 5 сільрад з 8-ма крупнонаселеними пунктами Миколаївської округи та 6 сільрад Херсонської округи з радіусом 22 верстви (всього 11 сільрад з 20-ма великими населеними пунктами).  У с. Бармашове в той час вже працювали кооперативне скотарсько-молочарське товариство та 8 приватних молочарень (ф.Р-161, оп. 1, спр. 720, арк. 249; спр. 738, арк. 233).

Згідно зі звітом Бармашівської сільради, за період з 1 жовтня 1927 р. по 15 березня 1929 р. було проведено 122 лекції, 83 бесіди, 98 доповідей, 32 засідання совета сільбуду, 4 збори членів сільбуду, 11 зборів гуртків, 13 вечорів запитань і відповідей, 74 заняття гуртків (ф.Р-162, оп. 1, спр. 935, арк. 2).

Рішенням президії Бармашівської сільради (протокол № 12/4 від 20 травня 1929 р.) було вирішено організувати дитячі ясла. У жовтні того ж року дитячі ясла працювали з 8-30 до 17-00, 30 дітей (усі – діти бідноти) годували тричі на день, у штаті працювали 4 жінки-робітниці, завідувала яслами – Невіровська (ім’я та ім’я по батькові не вказано) (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 74, арк. 68, 96зв.).

З 1 по 8 травня 1929 р. Бармашівський сільбуд проводив кампанію проти Великодня:

- обладнані клуб і театр, написані 15 плакатів антирелігійного характеру, всі пасхальні дні було відкрито клуб, де грали у шахи, шашки та доміно, та бібліотека при ньому, яку відвідали за цей час 80 читачів;

- активом сільбуду були прочитані 7 лекцій і проведені 2 бесіди на антирелігійну тематику;

- під Великдень члени військового гуртка та комсомольці ходили по селу з піснями та іграми антирелігійного характеру;

- усі дні проводились фізкультурні ігри, спортивні виступи військового гуртка;

- 2 та 5 травня в дитячих іграх і ранках прийняли участь до 300 дітей (Ф.Р-162, оп. 1, спр. 2340, арк. 5-6).

13 листопада 1929 р. на загальних зборах Бармашівського сільКНС спільно з батрачеством і жіночою організацією вирішено “закрити обидві церкви для культурних установ і прохати сільраду поставити це питання на загальних зборах” (Миколаївський районний комітет незаможних селян, ф.Р-702, оп. 1, спр. 456, арк. 58зв.)

Згідно звіту Бармашівського сільКНС, за період з 1 жовтня 1928 р. по  1 квітня 1929 р. було прийнято 211 нових членів, вибуло – 24, загальна кількість членів – 412, з них чоловіків – 325, жінок – 87, письменних – 400, членів і кандидатів КП(б)У – 12, комсомольців – 8, безпартійних – 392, селян – 17, наймитів – 82, робітників – 26, службовців – 17, кустарів – 34; українців – 8, росіян – 3, євреїв –1, австрійців – 2, білорусів – 398. Господарств – 265, у них їдоків – 915, землі – 2058 десятин (ф.Р-702, оп. 1, спр. 456, арк. 30).

У січні 1929 р. були обстежені колективні господарства с. Бармашове для виявлення потреби у тракторах (на той час по одному трактору мали лише МТВ “Незаможник” і СТВ “Бармашівське”). У результаті обстеження було встановлено, що ТСОЗ “Незаможник” мало 20 господарств, 6 коней, трактор, 275 га землі; ТСОЗ “Шлях до життя” – 21 господарство, 10 коней, 256 га землі;  ТСОЗ “Східня зоря” – 22 господарства, 6 коней, 264 га землі; ТСОЗ “Батрак” – 20 господарств, 2 коней, 227 га землі; ТСОЗ “Селянська праця” –  25 господарств, 3 коней, 285 га землі; артіль ім. А.Марті – 26 господарств,              6 коней, 269 га землі; ТСОЗ ім. Чубаря – 27 господарств, 4 коней, 280 га землі; ТСОЗ ім. Петровського – 20 господарств, 10 коней, 277 га землі; ТСОЗ “Червоний пролетаріат” – 53 господарств, 17 коней, 555 га землі; ТСОЗ “Червоний степ” – 15 господарств, 9 коней, 200 га; ТСОЗ “Червоний травень” – 29 господарств, 11 коней, 333 га; ТСОЗ “Жовтень” – 22 господарства, 10 коней, 290 га землі; ТСОЗ “Червоний незаможник” – 19 господарств, 4 коней, 225 га землі (ф.Р-162, оп. 1, спр. 1504, арк. 9, 27-32, 38, 46, 48, 51, 53, 55, 58).

На засіданні тракторної наради при Миколаївському райвиконкомі 4 лютого 1929 р. було вирішено виділити по одному трактору артілі ім. А.Марті, ТСОЗам “Червоний незаможник”, “Шлях до життя”, “Батрак”, “Селянська праця”, ім. Чубаря, ім. Петровського, “Червоний пролетар”, “Червоний травень”, “Жовтень” (ф.Р-162, оп. 1, спр. 1504, арк. 2).

На 28 листопада 1929 р. Бармашівським сільбудом завідував Жуков Семен, скарбником був Веселкін Іван, головою ради – Капранов Михайло, буфетником – Карий Іван. У червні 1930 р. сільбудом завідував Кузьмін В. (ім’я по батькові не розшифровано) (ф.Р-162, оп. 1, спр. 932, арк. 9).

Згідно з протоколом № 3/46 засідання президії Миколаївського райвиконкому від 1 листопада 1930 р. вирішено по Бармашівській сільраді виселити за межі округи 30 куркульських господарств (списку куркулів в документі немає) (ф.Р-161, оп. 1, спр. 827, арк. 7).

У протоколі № 7/50 засідання президії Миколаївського райвиконкому від 3 квітня 1930 р. є рішення про виділення коштів на утримання у с. Бармашове міліціонера (Ф.Р-161, оп. 1, спр. 827, арк. 16).

22 вересня 1937 р. була утворена Миколаївська область, до котрої у складі Баштанського району увійшла Бармашівська сільрада (Собрание законов и распоряжений Правительства СССР, 1937, № 63, отдел 1).

У протоколі № 14 виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 11 травня 1938 р. є рішення закрити церкву у с. Бармашове, за це підписалися 1413 із 1800 виборців села (Виконком Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих, ф.Р-992, оп. 1, спр. 20, арк. 22).

1938 року п’ятірка віруючих написала листа на ім’я І.В.Сталіна з проханням не закривати церкву. Особливий сектор ВКП(б) їх заяву повернув Миколаївському облвиконкомові для розгляду. Оргкомітет Верховної Ради УРСР рішенням № 1234 від 31 липня 1938 р. підтвердив постанову Баштанського райвиконкому про закриття Свято-Миколаївської церкви та передачу приміщення для культурних потреб (ф.Р-992, оп. 1, спр. 20, арк. 87-91).

Село Бармашове Баштанського району було окуповане нацистами 13 серпня 1941 р., звільнено 11 березня 1944 р. (Архівний відділ управління МВС УРСР по Миколаївській області, Ф.Р-1002, оп. 3, спр. 87, арк. 23).

Під час тимчасової нацистської окупації області 1941-1944 рр. у с. Бармашове Атрощенко Іван Костянтинович, 1901 року народження (голова колгоспу), Шульгін Іван Мартьянович, 1892 року народження, та Жигалкін Павло Тихонович, 1887 року народження, проводили агітацію серед населення не підкорятися німецьким порядкам, розповсюджували листівки.  Атрощенко І.К. був розстріляний у 1944 р. нацистами за антифашистську діяльність (ф.П-10, оп. 1, спр. 8, арк. 8-80).

У період окупації було примусово вивезено до Німеччини 272 жителя, розстріляно 15 мешканців села, загальні збитки, нанесені окупантами населеному пункту, оцінювались у 1944 р. у 15 млн. крб.  При звільненні села 10 березня 1944 р. загін Кириченка прорвав лінію нацистської оборони в с. Бармашове, незважаючи на те, що німці були у найближчих населених пунктах Явкине, Снігурівка, ст. Грейгове. Мешканці села зустрічали бійців Червоної Армії дуже добре, їх годували, допомагали носити боєприпаси до с. Маріївка, надавали допомогу пораненим воїнам, два тижні утримували шпиталь (ф.Р-1002, оп. 3, спр. 17, арк. 23).

Згідно з рішенням № 715 виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 11 серпня 1960 р. Бармашівська сільрада увійшла до складу Жовтневого району (Ф.р-992, оп. 12, спр. 2664, арк. 254).

У Державному архіві Миколаївсьої області зберігаються також фонди Бармашівської сільської ради за 1920-1928, 1944-2003 рр. (ф.Р-1231),     2004-2006 рр. (6155), радгоспу «Бармашівський» за 1960-1990 рр. (ф.Р-5275) та колгоспів с. Бармашове Баштанського району: ім. Леніна (1952-1958 рр., ф.Р-5597), «14 років Жовтня» (1944-1951 рр., ф.Р-5600), ім. Сталіна (1945-1952 рр., ф.Р-5601), «Червоний ударник» (1945-1951 рр.,  ф.Р-5599), «Шлях Сталіна» (1954-1957 рр., ф.Р-5598).

Більш докладно ознайомитися з документами з історії с. Бармашове Жовтневого району Миколаївської області можна у читальних залах держархіву області (вул. Московська, 1; вул. Васляєва, 43), які працюють з понеділка по четвер з 8.00 до  17.00 год. (обідня перерва з 12.00 до 12.45).

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів